«А коли вже море?» До цього дня, з старту подорожі це питання звучало «сто тищ мільйон» разів – так завжди буває, коли подорожуєш з дітьми :) Усі місця, де ми були до цього, для них були лише «прелюдією», без моря – ніяк! Отже, в середу, добре виспавшись та поснідавши ми вирушили в напрямку Італії. Ще кілька років тому я обіцяв дружині провести трохи часу в Венеції та на узбережжі Адріатичного моря, але все якось не складалось. Потрібно було цей «борг» прибрати зі списку.
В нас не було чітких палнів та зарезервованого готелю. Попередньо планувалось провести кілька днів в провінції Удіне, де розташовані курортні містечка Lignano та Grado. Один з моїх австрійських друзів вже відпочивав в Grado і пропонував приєднатись до нього. Але погода змінила плани, коли ми перевірили прогноз, то побачили що все узбережжя провінції Удіне і східну частину провінції Венеція поливає дощами. Тому ми вирушили в західну частину провінції Венеція, де дощів не було. До речі, свобода пересування – це одна з тих речей, яку я полюбляю в подорожі на авто.
Попереду було близько 400 км, але зважаючи на якість австрійських та італійських автомагістралей, це не повинно було зайняти більше 3-4 годин. З Грацу ми вирушили о 10 ранку. Дороги проходили дуже гарними австрійськими краєвидами, ми називали їх Milka-краєвиди, бо вони були дуже схожі на рекламу цього шоколаду. Високі гори та хмари що за них чіпляються, довгі тунелі, темно зелені ліси та яскраві пасовища з коровами та вівцями – все це тішило наші очі по дорозі до Італії. Через півтори години від старту, ми побачили озеро неймовірної краси і вирішили тут зупинитись.
Це було Wörthersee – велике озеро на півдні Австрії. Воно затиснуте між двома гірськими хребтами з Альп. Площа озера складає майже 20 тисяч квадратних кілометрів! Через те що узбережжя забудовано вілами чиновників та бізнесменів, тому це місце вважають місцевою «Рів’єрою». Сюди стікається безліч туристів: чисті вода, повітря та неймовірні краєвиди забезпечують постійний притік відвідувачів. На узбережжі є два села-близнюки Oberdellach та Unterdellach – на їх території розташоване поле для гольфу, одне з найкращих і найбільших в цьому регіоні. А на східному узбережжі озера знаходиться великий парк Minimundus – де зібрані 159 моделей найкращих будівель з усього світу, так що за кілька годин можна обійти «увесь світ». Ми тут трохи перепочили, перекусили та пофоткались, бо якщо їдеш з жіночим колективом, то без фоток нікуди! :(
Рушили далі. Австрійські Альпи змінились італійськими – трохи крутішими та високими. Дороги були такі ж гарні, як і в Австрії, але все частіше зустрічались ремонти і «тянучки», коли доводилось ледве «повзти». Також, слід зауважити, що на відміну від Угорських, Австрійських та доріг Словенії – де плата за дороги («віньєтка») купується на певний проміжок часу (тиждень, місяць, рік), то в Італії (та Хорватії), плата стягується за кожний кілометр. Після поїздки я підрахував і виявилось, що співвідношення затрат на паливо та плати за дороги в Італії майже 1:1! Тобто на кожні 10 євро, що були витрачені на паливо довелось заплатити 9.35 євро плати за дороги! Вважаючи на те, що в Італії ми дуже часто стояли в «пробках і тянучках» на автомагістралях, то така ціна є дуже overpriced. Для Хорватії (про неї напишу пізніше) цей коефіцієнт був трохи меншим, десь 1:0.55, але все одно відчутним.
Ми повністю проїхали провцінцію Удіне і завернули до невеличкого містечка Caorle, що поруч з Duna Verde та Jesolo, та в 70 кілометрах від Венеції. На зупинці, що ми робили біля озера Wörthersee я переглянув сайт «букінга» та побачив що там є декілька готелей, майже на узбережжі, що сдають номера з великою знижкою. На під’їзді до Удіне ці пропозиції все ще були доступні і було вирішено самостійно заїхати та перевірити. Нам пощастило, в першому ж готелі був чудовий номер на три доби з майже 50% знижкою. Причину знижки мені пояснили (а в суботу я впевнився своїми очима): більшість відпочиваючих – це німці та італійці. Вони планують свій відпочинок по тижням – з суботи по суботу, а отже якщо номер не був заселений в суботу, то велика ймовірність того, що він залишиться пустим весь наступний тиждень. А вважаючи на те, що ми приїхали в середу, ось і «попали на знижки» :) Забронювали номер на три доби – цього мало бути вдосталь, щоб відвідати Венецію та трохи розслабитись, далі ми планували рушити в Хорватію. До речі, в суботу ми були свідками «апокаліпсису» в готелі – натовп людей виселяється і натовп очікує щоб заселитись! Так що «лайфхак» заселення в середині тижня в цьому регіоні слід брати до уваги.
Після заселення та смачного італійського обіду ми рушили на пляж, що був в 5 хвилинах від готелю. Далі почався «ледачий відпочинок»: купатись, засмагати і нічого не робити. Вже за кілька годин такого «відпочинку» мені хотілось «вити вовком». Але нічого не поробиш – решті сім’ї він дуже подобався :)
PS: Окремо слід вказати про італійське скупердяйство або жлобство, як кому до вподоби. Ще жодного разу я не бачив щоб стягувалась окрема плата за дуже поганий Wi-Fi (я б сказав мегапоганий) та окрема плата за користування кондиціонером! Також безліч інших дрібниць, як наприклад заміна полотенець! Включіть все в єдину ціну за номер і не морочте людям голову! Мабуть це особливість Італії але щось дуже схоже на відпочинок в Затоці.
Сообщения
