4000 км літа. День 7: Венеція – НЕромантичне місто

Попередня частина тут.

Отже Венеція, в минулому центр мистецтва, архітектури та тогочасного прогресу. На сьогодні – місто лінивих гондол’єрів, «оригінальних» венеціанських масок «Made in China», хамовитого сервісу і нескінченного натовпу туристів. На цьому відгук про Венецію можна було б і завершити але для memories напишу подробиці.

Накупавшись вдосталь напередодні та гарно відпочивши за ніч, в четвер з самого ранку ми вирушили до Венеції. Дорога зайняла близько години, ще з півгодини зайняв процес паркування. Незважаючи на те, що ми приїхали рано, величезна десятиповерхова парковка, що розташована на в’їзді, була забита майже повністю. Нам пощастило попасти в число останніх «щасливчиків» інакше б довелось шукати щастя на сусідній парковці (їх там всього 2-3) або ж повертатись у передмістя і звідти добиратись іншим транспортом.

Припаркувавшись на даху десятиповерхівки, ми вийшли на Piazzale Roma – одна з найбільш поширених початкових точок в Венеції. План був лише оглянути місто, щоб мати про нього уявлення та відвідати декілька визначних пам’яток. За годинку-півтори ми мали зустрітись з подругою дружини, яка живе в Венеції деякий час та обіцяла детально показати місто. А до того ми вирішили неквапно йти до точки зустрічі щоб оглянути місто. Перших півгодини це було досить приємно: будівлі, канали та містки – людський геній, що збудував це місто вражає! Але по мірі наближення до Гранд Каналу та хоч трохи популярних об’єктів задоволення скінчилось. Навколо був просто суцільний натовп туристів і цей натовп просто ніс нас в одному напряму! Особливо це відчувалось на мосту через Гранд Канал, складалось враження, що якщо ти тут впадеш, то через тебе переступлять і підуть далі. Зупинитись і оглянути щось більш ретельно вдавалось з великим трудом, лише трохи допомагав досвід переміщення по українських ринках ;)

На додачу шокувало обслуговування в місцевих ресторанчиках. Ми зупинились перекусити  в одному з них, поруч з Casa Santo Stefano. Посиділи недовго, лише 15-20 хвилин, а офіціант вже хотів забрати тарілки, хоча було видно що ми не закінчили їсти і не збираємось йти. Пізніше знайомі пояснили, що велика кількість туристів звела нанівець рівень сервісу в Венеції – навіщо надавати якісний сервіс, якщо кількість туристів тільки зростає? Те саме стосується гондольєрів та готелів. До речі, спеціально для того щоб туристи сідали відпочивати тільки в місцевих ресторанчиках, в місті майже немає лавок для відпочинку та всюди на сходах розміщені знаки, що забороняють там сидіти.

Справжнім рятівником ситуації стала подруга дружини, що мешкає в Венеції. Так співпало, що її теж звати Вікторія. Вона зустріла нас та провела «таємними стежинами» по багатьох цікавих місцях Венеції. З того що найбільш запам’яталось:

Музей Леонадро Да Вінчі – назва говорить сама за себе.

Libreria Acqua Alta – великий книжковий магазин. Внутрішнє оздоблення виконано у вигляді гондоли, що завалена книгами та безлічі книжкових полиць у вигляді лабіринтів. Також, магазин має додатковий вихід на канал, де купою викладені старі непотрібні книжки у вигляді сходів (на фото). Тематика книгарні досить широка, хоча основний спектр – це все, що стосується Венеції в тій чи іншій мірі.

На відміну від книжкового магазину, що є популярним туристичним місцем, наступне не є таким, але не менш цікавим. Hospital SS Giovanni E Paolo – це нині діюча лікарня, що розташована в старовинній будівлі, що була збудована ще в 1260 році. Мармуровий фасад містить на собі дуже багато творів П’єтро Ломбардо – відомий італійський скульптор епохи раннього Відродження. Він також виконав багато роботи, що стосується Собору Святого Марка в Венеції. Але в цій будівлі є не менш відомий об’єкт – це фігура лева, що знаходиться зліва при вході в госпіталь. Ця фігура відома тим, що є однією з перших спроб людини реалізувати перспективу в кам’яних фігурах. Додатковим бонусом цього місця є внутрішній дворик з гарно доглянутим садом! Ви можете цілий день ходити містом і побачити лише одне або два дерева. В цій же локації цілий сад!

Про головні місця Венеції: Базиліку Святого Марка, площу Святого Марка  та Палац Дожів, слід сказати що вони неймовірно красиві і потребують набагато більше часу ніж ми мали та відсутність штовханини, щоб все ретельно оглянути. Можливо тут слід залишатись на ніч та починати огляд зі сходом сонця – іншого варіанту не бачу. Бо в натовпі туристів ці шедеври оглядати неможливо – це каторга. Те ж саме стосується Мосту Зітхань, якщо по площі Святого Марка ми хоча б змогли пройтись, то на цей міст ми навіть не змогли зайти. Щось схоже, для порівняння, відбувається в години пік на Таймс Сквер в Нью Йорку.

Наштовхавшись досхочу на площі Святого Марка ми рушили до переправи Ferry Santa Maria del Giglio, звідки на гондолі швидко добрались до острову Дорсодуро, де розташовані Собор Санта - Марія Делла Салюте та Пунта-делла-Догана (центр сучасного мистецтва в Венеції). В останньому колись розміщалась міська митниця. Ці місця варто відвідати хоча б для того, щоб побачити чудові краєвиди, що відкриваються на інші невеличкі острови та великий місцевий пляж, що розташований на острові Lido.

Це була остання локація в Венеції на той день. Garmin показував, що ми «набродили» близько 20 км – для моїх дівчат, то був рекорд :) До нас приєднався Рікардо – чоловік Вікторії. Тому ми решту часу провели за класною розмовою та поїданням смачного італійського морозива. Після цього рушили до парковки. Незважаючи на велич Венеції, дітям цікавіше було повернутись до розваг на морі. Що ми і зробили :)

PS: Про навігацію. До Венеції ми їхали автомагістраллю, а в зворотній шліх рушили невеличкими дорогами по узбережжю, що виявилось на 10 хвилин довше, але набагато приємніше. Тому взяв собі на замітку на невеликі відстані, краще відключати опції пересування автомагістралями в навігаторі – можна побачити більше і дорога спокійніше. Також, слід зауважити, що без навігатора в Венеції дуже легко заблукати. Навіть з ним, деколи «блукали» через втрату сигналу в вузьких вуличках, а що казати вже про людину з картою, що там блукає? Тому навігатор в Венеції – must have!

PPS: Окрема Велика подяка Вікторії, подрузі моєї дружини, та її чоловіку Рікардо – ми суперово провели з Вами час!

Далі буде...