Через день після відвідин міста Ровінь ми вирішили поїхати до Лімського фіорду. Лімський фіорд – це ущелина, що утворилась ще під час льодовиковго періоду. Її протяжність майже 40 км, з яких 10 км складає водна затока, а решту просто глибока долина. По обі сторони фіорду розташовані високі скелі, 100 м та вище. Візуально – трохи нагадує Дністер, правда набагато зеленіший. Зрозуміло, що таку красу пропустити ми не могли. Тому в четверг з самого ранку сіли в авто і за годинку вже були на першій оглядовій точці Лімфіорда.
Вода в затоці зеленого кольору, але дуже прозора. Це було видно навіть з скелі, на якій ми стояли. Спека стояла неймовірна. Повітря було просякнуте ефірними маслами, що виділяли хвойні дерева. Ми спробували знайти стежку вниз, до води, в декількох місцях, але безрезультатно – схил був надто крутий. Тому вирішили поїхати до міста Врсар, де починається Лімський фіорд.
Врсар – старовинне місто що часто міняло свою підпорядкованість між Італією, Австрією та Хорватією. Славиться воно високоякісним каменем, з якого будували палаці, церкви, мости, тощо. Фактично вся Венеція побудована з каменю, що був добутий у Врсарських кар’єрах. Мало того, після того, як місто відійшло в підпорядкування Хорватії, деякі італійці навіть розібрали будинки і перевезли їх в Італію!
Ми досить довго кружляли містом, в сподіванні знайти вихід до Лімського фіорду. Сподівання були марні – весь беріг забудований готелями і вихід був тільки для їх клієнтів. Тому ми поставили машину на парковку і вирішили взяти лодку, щоб зайти в затоку з моря. Але й тут нас чекало розчарування: тури розплановані чітко по дві години – на 9:00, 11:00 і т.д. На першу і другу ми вже запізнились, а далі починалась спека і сенсу «варити» дітей вже не було. Було вирішено приїхати наступного дня пораніше і попасти на самий перший тур, ще до спеки.
На зворотньому шляху до парковки ми побачили кльовий ресторанчик «Al Mare». Від прогулянки всі вже дуже зголодніли, тому вирішили там і пообідати і не пошкодували. Рибна тарілка та піца виявились неймовірно смачними і порції Дууже великима (залишки забрали з собою і ще й повечеряли). До складу рибної тарілки входили: велика королівська дорада, іще одна велика і смачна риба (назву не запам’ятав), величезна гора мідій та лобстери (на фото). В якості гарніру до тих вкусняшок була класнюча картопля з шпінатом – типовий середземноморський рецепт. До речі, Лімфйорд – це місце де вирощують устриці. Ці «вкусняшки» полюбляють таку воду – наполовину солону, наполовину прісну і вживати їх краще тільки в місцях де їх вирощують. У Врсарі, на жаль, устриці потрібно було попередньо замовляти (за день), тому спробувтаи їх не вдалось. Але рибної тарілки було більш ніж достатньо :)
Розпитавши офіціантів готелю, ми взнали додаткову точку, де можна краще розгледіти фйорд – старий аеропорт за містом. Туда ми й рушили відразу з парковки. Довелось трохи пройтись, але, так - ця локація була набагато красивішою та ближче до води. І з неї можна було одночасно розгледіти і фіорд і місце, де він впадає у море. Красота неймовірна!
На зворотній дорозі нам ще пощастило і ми знайшли з’їзд до точки, де починається затока. Там ми змогли походити і роздивитись усе, що ми планували побачити з катеру. В тому ж місці є стежка до відомої печери Святого Ромуальда, але в дітей вже не було сил на неї. Отже, вдосталь налазившись по хорватській природі, після 14:00 ми рушили на базу і решту дня провели на пляжі та в аквапару. День видався навпрочуд вдалим!
Сообщения
Комментариев нет:
Отправить комментарий