В понеділок, на 9 ранку, мені потрібно було йти на офіс до своїх клієнтів, щоб працювати (то й була основна причина поїздки). А мої дівчата залишись в готелі, щоб відіспатись як слід, попричісуватись/намарафетитись, поснідати та й рушити на дослідження міста. Я був в ньому вже багато раз, дружина трохи менше за мене але... знає про нього набагато більше. В минулі рази, поки я працював на офісі, Вікторія обходила Грац вздовж і поперек. Тому я був впевнений - вона покаже дітям максимум цікавого.
Грац – це місто на південному сході Австрії, що було засноване в 1128 році. Воно є центром землі Штирія та являється другим за величиною містом країни. Місто невелике і дуже гарне. Через нього протікає швидка річка Мур. До речі, саме в Граці народився Арнольд Шварценеггер і тут навіть є його музей. Одним словом – місто варте, щоб до нього завітати!
Поки я був на роботі, мої дівчата встигли відвідати Minoriten – дуже гарний старовинний собор, як ззовні, так і всередині. Дітей він не дуже вразив, як будь-які пам’ятки архітектури. Їм більше сподобались фонтанчики, що б’ють пямо з-під бруківнки навпроти цього собору і в яких можна «побіситись» (на фото). Діти є діти :)
Також дружина з дітьми відвідали Murinsel – міст-острів (на фото), через який можна перетнути річку Мур (до речі, дуже швидку). Острів дуже прикольний, в стилі hi-tech і на ньому є класний ресторанчик. Але як розказували мені знайомі, то в цьому ресторанчику можуть сидіти тільки моряки, бо решту людей «закачує» - міст-острів постійно гойдається на хвилях річки! Хоча пройтись через нього варто!
Далі в їх програмі був Кунстхаус Граца – музей сучасного мистецтва. Діти називали його «кашалотом» (по фото зрозуміло чому). В сам музей не ходили, по відгукам, ззовні набагато краще ніж всередині. Задумкою архітектора було «втулити» (це слово найкраще підходить) посеред старовинних будівель щось інноваційне – думаю, що це вийшло. Цей «кашалот» одразу кидається у вічі з Шлоссберга (Замкової гори), особливо вночі, коли переливається різними вогниками.
Якраз настала обідня пора і ми змогли разом перекусити в чудовому вегетаріанському кафе Mangolds. Хто не в курсі, Mangolds – перекладається як листя бурячків. Там воно дуже гарно висаджене в горщиках біля вуличних столиків. А саме кафе суперове через різноманіття страв (я нарахував їх більше сотні) і дуже зручне розташування. Навіть такі «невегетаріанці» як я зможуть знайти там більш ніж достатньо смачних калорій на обід. Дуже рекомендую!
Після обіду дівчата рушили до готелю щоб передрімати полуденну спеку, а я повернувся до праці. Плідно попрацювавши, о 17:00 звільнився і приєднався до родини. Далі ми рушили на Шлоссберг!
Замок Шлоссберг (перекладається як «Замкова гора») – розташований на високому холмі в старому місті. Відомий тим, що з 1125 по 1809 рік жодного разу ніким не був захоплений! В 1809 році Наполеон зі своєю армією його частково захопив та зруйнував - в такому стані він і стоїть по сьогодні. Дістатись замку можна на функулері (що ми і зробили - дуже гарно і дітям сподобалось), на ліфті (десь він є, але я ніколи сам не пробував), сходами (одного разу ми з дружиною дряпались по них вночі, тіпа «романтики» – той ще екстрім «п'яні і без перил»!) і пішохідними доріжками через парк (трошки довше, але безпечно і приємно).
На вершині є чудовий парк з бесідками, лавочками і просто газончиками для відпочинку. На одному з таких газончиків ми і «залипли» майже на годину. Було кльово спостерігати місто навколо, людей і взагалі розслабитись. Також в замку є багато оборонних споруд, які цікаво досліджувати і майже незруйнований амфітеатр. Виходячи з того, що ми бачили, амфітеатр час від часу використовують для концертів. Найбільшою ж перлиною Шлоссберга, мабуть, є Башта з годинником. Вона є особливою (мабуть в усьому світі) бо на ній маленька стрілка показує хвилини, а велика години. Під час будівництва (в 1265 році) була встановлена тільки одна – велика стрілка, щоб показувати години (може на другу грошей не хватило?). Через пару сотен років додали ще одну – маленьку, щоб показувати хвилини - так і залишили. Поруч з баштою є декілька ресторанчиків, в яких можна перекусити або випити чудового австрійського вина/пива (про вино буде написано окремо, якщо забуду – прошу нагадати).
Поруч з Баштою-годинником грав на флейті вуличний музика. Аня, хоч і найменша, але звернула на нього увагу і застрягла поруч з ним надовго (останнім часом їй стали подобатись вуличні музиканти). Довелось їй пояснювати принцип: «Якщо виступ вуличного музиканта змусив тебе зупинитись, то маєш залишити йому монету». Вона відразу ж «виділила кошти» з кишенькових грошей і опустила в скриньку трубадура, за що отримала його посмішку і уклін і була тим дуже щаслива :) На горі ми пробули допізна і спускались неквапливо пішохідною доріжкою оглядаючи парк – воно того варто, він дуже гарний. До речі, в кінці пішохідної доріжки є тунель під горою - Schlossberg Tunnel. Він дозволяє пройти одразу до центру міста за пару хвилин, що ми й зробили. В цьому тунелі зараз влаштовують невеличкі ресторанчики але сидіти в них, певно некомфортно – під вежею і без вікон.
Після тонелю ми попали на Schlossberg Platz – невеличку площу під вежею, куда спускаються крутезні сходи з гори та виходить Schlossberg Tunnel. Тут, поруч з фонтаном «пташки що цілуються» (на фото) є суперовий ресторанчик «Alte Münze»/«Стара Монета». Виконаний в класичному штирійському стилі з чудовою їжею та місцевим вином він зачепив нас надовго. Після вечері ми втомлені ледве дойшли до готелю, годинник показував пів на одинадцяту. День вийшов кльовий!
Сообщения
Комментариев нет:
Отправить комментарий