Ще один день «нудної» дороги – далі буде веселіше :)
Рано-вранці, в суботу, зустрівши потяг та забравши «правильні» паспорта (за що Велика Подяка брату) ми вирушили знову до кордону з Угорщиною. Настрій потроху покращувався. Об 11 ранку ми були на КПП Тиса де нас чекала величезна черга. Цього разу проходження кордону зайняло більше трьох годин. В якості бонусів було те, що майже не перевіряли багаж (тільки попросили відкрити багажник) та можливість як слід роздивитись красу річки Тиса, коли стояли на мосту в нейтральній зоні. Цього разу до паспортів претензій не було, «заповітний шлагбаум» відкрився і пропустив нас до Угорщини. Ура! Далі маршрут був простий: Кішварда - місто з невимовною назвою Ньїредьгаза – Будапешт – Відень. По якісним угорським дорогам ми доїхали до Будапешту за 3 години, а в самому Будапешті застрягли більш як на годину - на багатьох центральних вулицях відбувався ремонт. Тому погуляти у Будапешті ми вже не встигали, потрібно було їхати на Відень, на неділю в нас були великі плани.
Далі маршрут пролягав через Татабанья, Гйор та Парндорф. Ми їхали в нормальному темпі, навіть незважаючи на те, що після Будапешту дорога була більш завантажена та більш холмиста. Я вже сподівався що ми прибудемо до Відня не дуже пізно, щоб встигнути кудась сходити ввечері. Але нас знову очікували «корективи в дорозі».
За містом, з гарною назвою Татабанья, ми заїхали на заправку OMV. Дешевий український бензин майже закінчувався, потрібно було заправитись дорогим угорським паливом з автобанів. Я заправив повний бак OMV Super 95, розрахувався, сів в машину, завів двигун і ... На панелі загорівся сигнал “Check engine”! З нашим авто такого ще не було, але з розповідей знайомих я пам’ятав, що нічого доброго той знак не віщує. Швидше за все проблеми з двигуном. В суботу ввечері, в чужій країні, з малими дітьми за плечима ☹
Скориставшись інтернетом на заправці, переглянув можливі несправності та поради. Основна кількість порад – на невеликій швидкості рушати до найближчого автосервісу. У Відні в нас був заброньований отель, крім того в Австрії в мене були знайомі, які могли хоть чимось допомогти. До Відня залишалось 180 км, що по міркам «їхніх» доріг дуже мало - година з копійками в дорозі. Ми ж їхали майже дві з половиною. На щастя, змін в роботі авто не відчувалось, машина їхала як завжди, тільки індикатор «Check engine» не давав розслабитись.
До готелю у Відні ми прибули о 20:00 по австрійському часу або 21:00 по українському часу. За другий день ми також «наїздили» майже 600 км. Поставили авто на підземну парковку в отелі, заселились, поїли та й лягли відпочивати – на ранок нас чекав приємний день у столиці Австрії.
PS: Забігаючи наперед хочу сказати, що з авто все виявилось в порядку. Японська якість дала про себе знати. На автосервісі Nissan зчитали помлку і визначили причину. Бортовий комп’ютер перестрахувався і таким чином відреагував на значну зміну в якості пального чи, мабуть, паливної суміші (точно не скажу через якість перекладу німецька-англійська-українська). Вважаючи на те, що дома я заправляюсь на ОККО чи ВОГ, то це заставляє задуматись над тим яку «бодягу» і там можуть наляти.
PPS: Над автомагістралями в Угорщині та Австрії часто спостерігали мости над дорогою без функціонального змісту – просто засаджені кущами чи деревами. Незрозуміло для чого вони там знаходяться. Єдина думка – це просто мости залишені на майбутнє, якщо буде потрібна розв’язка в цьому місці, то щоб не перекривати магістраль. Може хто знає справжню ціль цих мостів? Мені тут підказали, що мости для диких тварин, що водяться там в великій кількості! Респект за підказку!
Сообщения
Комментариев нет:
Отправить комментарий