Чергове літо, чергова подорож. Цього разу Греція, Халкідіки!
По результатам минулорічної подорожі (звіт можна переглянути тут) була зроблена робота «над помилками»: вдосконалили власне час/вид самої подорожі та збалансували активний відпочинок з «ледачим».
Отже, «поїхали»!
Про транспорт подбали заздалегідь. Wizzair дає дуже смачні ціни на прямий переліт з Києва до Салонік, особливо якщо купляти квитки заздалегідь. Правда, угорський лоукост трохи підпортив погоду, бо тричі змінював час рейсу, через що перший день відпочинку в нас «випав». Але може то й на краще.
В день вильоту ми заздалегідь виїхали власним авто до Києва. В нас ще залишалось 2-3 зайвих години до вильоту і по плану було відвідати «Резиденцію Межигір’я». Але в районі проспекту Палладіна ми попали в затор на годину з «копійками», тож вирішили не ризикувати (забігаючи наперед, скажу що в Межигір’я ми попали коли повертались). Неспіша пообідали (до речі, класнюча кафешка «Борщ» на Окружній) і знайшли альтернативу як провести час.
Поруч з аеропортом «Жуляни» є «Державний музей авіації імені Антонова» - саме там ми провели майже дві години. Музей дуже цікавий: під відкритим небом зібрана величезна колекція літаків, вертольотів, пускових установок та різних пристроїв, що з ними пов’язані. В деякі з апартів дозволяли заходити, в тому числі в кабіни пілота. Також є сегмент, через який видно злітно-посадкову смугу. Там залипали і діти і дорослі, спостерігаючи за зльотами та приземленнями! Музей зачіпив нас настільки, що до аеропорту йшли «швидким» темпом щоб встигнути.
Встигли, здали багаж, пройшли security check і на паспортному контролі діти «видали чудеса». На запитання «Як звати батьків?» (до меншої) та «Яка дата народження батьків?» (до старшої) – прикордонник не отримав відповіді. Чи дядечко був суворий, чи запитання «важкі», незрозуміло :) І вони ж не вперше літають! Думав зараз нас розвернуть і будуть розбиратись, хто ми і куда дітей вивозимо :) Але все пройшло гуд і з побажанням «щасливої дороги» рушили на посадку. Посадка, переліт (менше двох годин), контроль в Греції – все пройшло легко і непомітно.
Для переміщення по Греції вирішили взяти в оренду авто. По-перше, я не планував «тупити» в одному місті на одному пляжі, а побачити якомога більше. По-друге, трансфер з аеропорту і назад складав біль ніж половину вартості оренди авто. А по-третє, наявність авто дала можливість обрати житло далі від моря (ціна майже в два рази ниже). Для оренди авто скористались послугами Bluerentcar, що є партнерами Europcar. До речі рекомендую: дуже кльові ціни (особливо при замовленні заздалегідь) та якісний сервіс. По прильоту вони прислали бус для безкоштовного трасферу. Це круто, бо ціна оренди не містила аеропортового збору, як наприклад в монстрів Herz чи Budget, а це чималенька частка в загальній сумі.
При оформленні оренди запронував розрахуватись готівкою (лайфхак з Tripadvisor!), а залог заблокувати з кредитної карти. Грек, що оформляв документи, почувши слово «готівка», сказав що це круто і зробив безкоштовний апгрейд авто і страховки до максимальної. Весь процес зайняв не більше 15 хвилин.
На годиннику 23:00, речі в багажник, «балакучий багаж» в салон, навігатор “On” і поїхали далі!
В якості локації для подорожі було обрано Халкідіки – чудовий регіон в Греції, що має найбільшу кількість блакитних прапорів. Блакитний прапор – це найвищий сертифікат за якість води, екологію та безпеку, що надається пляжам. Історія регіону Халкідіки або по іншому тризуб Посейдона (контури дійсно схожі на тризуб) дуже цікава і детально описана в безлічі ресурсів. За пункт прибуття обрали Салоніки, який має крихітний аеропорт – зручний в розташуванні але перевантажений туристами. А основна база відпочинку - місто Нікіті. Воно знаходиться в самому центрі півострова. Це прекрасна точка для швидкого переміщення в усіх напрямках, ще й на додаток має досить пристойний міський пляж і інфраструктуру (якщо немає натхнення кудись їздити).
Дороги в Греції досить пристойні, тому до Нікіті (90 км) ми добрались десь за годину. Годинник показував десять по дванадцятій, коли ми зупинились біля першого (і як виявилось єдиного світлофора в місті). «Багаж» спав-сопів на задньому сидінні. Вечірнє життя в містечку било на повну! Ми ще витратили трохи часу поки знайшли помешкання, навігатор блуданув, назви вулиць і номерів в більшості будинків немає. Але врешті решт знайшли.
Ми на місті! Нічна, неймовірно смачна місцева піцца, дітям соки, дорослим локальне пиво під скрекіт цикад – чудове завершення першого дня подорожі!
Сообщения
Комментариев нет:
Отправить комментарий