Туристичні борги: Говерла, Коломия, Печери Рукомишу

Ще не закінчив писати про попередню подорож, як видалась нагода компенсувати деякі "туристичні борги". Це такі місця, які давно хотіли відвідати, або не хватило часу в попередніх подорожах. тож запишу, поки по свіжій пам'яті.

Печери Рукомишу або скельний монастир. Печерні храм і монастир були облаштовані в XIII ст. ченцями Києво-Печерської Лаври і на сьогодні є діючим об'єктом. Місце також відоме тим, що в 1967 році, при спробі затримання тут вчинив самспалення підпільник УПА Юрій Михайлецький. Скельний монастир і його історія дуже цікаві - вартує уваги!

Коломия та музей писанок. Дуже гарне місто, ми були в більшості проїздом і ніколи не виділяли часу на оглядини. Виявилось дарма. Дуже приємно вразило. Музей писанок - єдиний в світі, тому бути тут і не відвідати, то було б страшною помилкою. Єдине зауваження - візьміть екскурсовода! Ми бачили відвідувачів, що без екскурсовода пробігали музей за 10 хвилин і йшли. А насправді там дуже багато цікавих речей, які самостійно майже неможливо побачити, особливо для дітей. До речі, Ви знали, що прототип кіндер-сюрприза взятий з писанки українського майстра? ;)

Говерла. Перед підйомом ми переночували в Ворохті і після сніданку, зі свіжими силами стартували. О 9:15 були на КПП, зареєструвались, сплатили збір та рушили на "Заросляк". Там були о 9:50 і о 10:00 стартували. На Говерлу йшли легким "зеленим" маршрутом, назад спускались важким "синім", хоча на мою думку краще було б навпаки. Дорога на гору зайняла 3 години 15 хвилин (хоча старшенька видерлась туда за менш ніж три години і "підколювала" нас з вершини знаками і словами, поки ми долали останні метри). Відстань 5.6 км. По дорозі "туда" наїлись смачнющої лісової малини, яку мало хто обриває (вона відрізняється від домашньої).

На вершині бачили дядька Михайла, що продає чай або міняє на літр води (про це колись писав Андрй Попик). Ми набрали 4.5 л смачнющої води на початку маршруту і це було майже якраз для нашої сім'ї та на "благочинність". 0.5 л віділили сім'ї з дітьми, що не розрахували свої сили, та 0.5 л двум хлопчакам, які піднялись на вершину взагалі без нічого і дуже хотіли пити.

Зворотній шлях був важчим, але швидшим - 2 години 30 хвилин і 4.36 км. О 16:15 були на базі "Заросляк". Та о 17:15 на КПП. Фактично 8 годин без поспіху та з невеликим пікнічком на вершині.

Коментарі по маршруту:

1) Потрібно щонайменше 1 л води на особу для підйому, краще брати більше - вода універсальна валюта на горі.

2) Трекінгові палки або лижні палки - чудова річ для процесу підйому/спуску, візьміть за 20 грн в оренду або привезіть з собою.

3) З негативу (щоб не ставити останнім пунком): вирубані ліса - це дуже сумно. Розкидане сміття - також сумно, хоча заради справделивості слід зазначити що його було не багато.

4) Краще мати вітровку та дощовик - на горі погода міняється щохвилини. Також краще "Підберіть погоду" - старайтесь вирушати в гарну погоду, в горах вона мінлива. В нас прогноз показував чудову погоду на декількох сайтах і все одно нас на зворотньому шляху застав дощ, десь на 30 хвилин.

5) Люди на маршруті дуже позитивні - це одразу кидається в очі та дуже приємно. Допомога одне одному, веселі "small talks", підбадьорення словами - це кльово!

Якщо ще не були - йдіть! Не бійтесь, якщо шестирічна дитина подолала маршрут, то й Ви зможету.  Воно того варте! 

PS: Заностальгували за Буковелем, то на вечерю поїхали в "Грибову хату" (відоме місце). Ми там не були з 2015, враження не дуже: забудували і продовжують забудовувати, природи майже не видно, розмір цін перестав відповідати якості, дорога хоч і якісна але надто вузька та з потоком не справляється. Можливо я старію але мені той "мурашник" не дуже сподобався, хоча їжа в "Грибовій хаті" все такаж смачнюща ;)

Оливкові канікули 2019. Науковий центр та музей техніки в Салоніках Noesis

Попередня частина тут

Один з днів ми виділили на відвідування Noesis - науковий центр, планетарій та музей техніки (все в одному). Зважаючи на те, як дітям сподобався музей природознавства у Відні, то й Noesis був включений в «обов’язкову програму відпочинку».

Центр розділений на декілька частин.

Планетарій – досить цікавий вибір фільмів. Ми переглянули фільм про динозаврів «Dinosaurs – The Giants of Patagonia» та «Journey to Space» про розробки NASA з найперших об’єктів до сучасної програми для польотів на Марс. І дітям і дорослим було дуже цікаво.

Виставка автомобілів починаючи з 1862 року: Carl Benz, Gottlieb Daimler, лінія Гері Форда, Porsche. Секція дуже цікава але мабуть тільки для чоловіків та хлопців. «Мої дівчата» пробігли цю виставку за 10 хвилин. І перейшли до наступних секцій, які їх просто «затягнули»!

Технопарк – це справжня бомба! Музей науки «Евріка», що є в нашому місті, порівняно з Технопарком Noesis просто крихітка. Величезна кількість «штук» (як кажуть діти), які описують фізичні чи хімічні явища і якими можна погратись, покрутити, покидати – навіть зараз, як пишу, то хотів би попасти туда знову.

Ось експонати, які найбільше «зачіпили» дітей:

-    Імітатор поведінки двох чорних дір – кидаєте кульки (зірки) і вони перетягуваються від однієї чорної діри до іншої, в залежності від зміни магнітного поля.

-    “The journey of sound” – експонат для пояснення швидкості звуку. 343 метра труби в один  з кінців якого потрібно щось сказати, а інший прикласти до вуха. Відповідно звук надходить з затримкою в секунду.

-    Модуляція торнадо – крутиш ручку і формуєш торнадо у воді

-    Доісторичний телефон – в протилежних кінцях приміщення (десь 50 м відстані), розташовані «локатори». Одна людина стає біля одного, інша біля другого і тихо розмовляють, а чують один одного просто прекрасно. Минулого року ми пробували такі в Шенбруні у Відні, але там не відчули результату, на відміну від Noesis.

-    Модулятр реактивної тяги – з сопла, що розділене навпіл вилітає повітря і утримує кулю в повітрі. Можна погратись, щоб закинути кулю в кільця.

-    Важіль – дитина тягне за мотузку через важіль і підіймає автомобіль. Кращого пояснення важіля дітям і не потрібно!

-    Зелений екран для прогнозу погоди – без коментарів

-    Ваги з планетами сонячної системи (дівчатам це дуже подобається, особливо Місяць!) – стаєш на планету, а вона показує скільки б ти важив на цій планеті.

-    Запуск повітряної кулі – натискаєш кнопку, повітряна куля наповнюється теплим повітрям. При досягненні 100% - натискаєш пуск і вона злітає!

-    Анімація, голограма, звукова пушка, величезний генератор «колесо білки» - це потрібно побачити, однозначно оцінка 5!

Вже на виході ми побачили ще секцію «Технопарк Стародавньої Греції». Засоби для переміщеня і підняття вантажів, сонячні і водні годинники, прибори для морської навігації, водний орган, пристрої для театру для зміни декорацій, для ткання, для будівництва, насоси, медичні інструменти, печі для плавки металу і ще багато чого. Шкода що часу було так мало. Музей відкривається о 10:30 і закривається о 15:00 – це мало, нам не хватило часу, хотілось би побути там ще.

Далі буде...

Оливкові канікули 2019. Пляж Riviera, вибух на катері та гори пластику

Попередня частина тут

Посеред пляжів, які ми відвідали на Сітонії, одним з накрасивіших був Agios Ioannis Beach або Riviera. Поруч будується величезний готельний комплекс і пляж, мабуть тимчасово ще доступний для усіх. На пляжі влаштованих крутий бар з тентами, подушками-лежаками та діджеєм для відпочиваючих, за «символічні» 20+ євро. Якщо ж пройти трохи далі, то запросто можна розміститись зі своєю парасолькою та насолоджуватись чистим піском, блакитно-бірюзовими хвилями і бомбезними краєвидами.

Але першого ж разу там трапилась ситуація, що нас не торкнулась, але в дітей відбило охоту туда їздити. Ми добряче накупались і «рубались» на березі в UNO. Несподівано на катері, що був в 50 метрах від нас пролунав вибух. Високо в повітря злетів кусок металу і впав далеко в море. Двоє людей (швидше за все діти) викинуло ударною хвилею і відразу ж розпочалась пожежа. Матрос з катера швидко повидкидав решту пасажирів за борт і вистрибнув сам. Добре що катер стояв неподалік, відразу підплили рятувальники і інші човни та забрали людей на беріг. Пожежа розвивалась блискавично - валив чорний густий дим. Не більше ніж за 8-10 хвилин катер прибило до берега але гасити вже не було що – вигорів вщент. Заради справедливості слід зазначити що поліція, швидка та пожежна прибули досить швидко. Особливо якщо зважати на те, що пляж був відносно далеко від населеного пункту та з незручним під’їздом. Ми бачили як двох людей на ношах заносили до швидкої в термопокривалах, сріблястою стороною назовні (мабуть через опіки).

Діти були шоковані тим що відбулось і коли ми пізніше вибирали куда поїхати, то вони в один голос казали «Тільки не туда, де катер горів!». Так що ми заїхали на той пляж ще лише раз, через кілька днів. Але на морі стояли досить високі хвилі і купатись було незручно. Мало того, в зоні берегу прибило дуже багато пластику та поліетилену. На фото моя «здобич» за 10-15 хвилин розчистки, щоб нормально зайти в море :( До речі, це був єдиний випадок, коли ми бачили сміття на пляжі в Греції.

Далі буде...

Оливкові канікули 2019. Magic Park

Оливкові канікули 2019. Magic Park

Попередня частина тут

Щоб не перевантажувати краєвидами Греції, трохи розбавлю іншим типом відпочинку. Напрямків на Халкідіках для цього не багато, основний наголос все ж таки природа і море, але якщо постаратись, то можна знайти й щось інше.

В один з днів ми поїхали в Magic Park, що розташований в Салоніках. Графік роботи його чисто грецький – з 18:00 до 01:00. В нас ще були плани щодо декількох місць в Салоніках, але розбили на декілька разів, щоб не маринуватись по спеці весь день. Минулорічний досвід підказував, що це оптимальний варіант – пів дня на пляжі, інша половина на інші розваги.

Magic Park розташований за містом, так само як бомбезний Noesis (але про нього буде окремий пост) і WaterPark. Це дуже зручно, тому що по автостраді доїзжаєш до самого місця без пробок. Виняток останніх півтора кілометра. Навігатор вів такими манівцями, що ми думали що заблукали. Але ні, пару хвилин і на місці. Декілька великих безкоштовних паркінгів (паркінг в Греції рулить!), сімейний квиток і ми всередині.

Magic Park, звичайно не Діснейленд, але на декілька годин «залипнути» запросто. Звичайно, в кого з вестибюлярним апаратом «ой», то кількість атракціонів обмежиться вдвічі. На найцікавіші - черга, нічого не поробиш. Але черга сносна, максимум 10-15 хвилин. Є нові й прикольні атракціони, а є й такі, що привозили в радянський час в «Лунапарках» (наприклад «Кімната страху» - згадав дитинство, що там було страшного, не розумію).

Найбільше дітям сподобались «водні американські горки» та «Вупсель/Пуспель» (теж типу американських горок). Там прикольно «рулив» оператор, підштовхуючи учасників піднімати руки і кричати на крутих поворотах. Звичайно ж «стотищ» раз ходили на автодром. Старшенька «бомбила» самостійно, меньшій ще треба було допомагати тиснути на газ. Не ходили лише на «4G» вертушку (на фото) – її напевно тільки космонавти відвідують ;)

Відривались по повній! Чудово провели час і виходили вже майже перед закриттям. Кіндери по добрій традиції вирубились на задньому сидінні – мабуть повітря так діяло :)

Далі буде...

Оливкові канікули 2019. День 1: Грузинська бабушка Елла та «адаптація» до відпочинку

 Попередня частина тут.

Смачнюща нічна піцца в попередньому пості, насправді лише частина історії. Насправді все було трохи комічно. Житло я знайшов через Airbnb. Суперхост, рейтинг 5, ціна бомба, кому потрібні деталі – напишу в приват (lifehack - прокачаний профайл на Airbnb рулить!). Недолік – 3 км від моря, але з машиною і безкоштовними парковками по більшості Греції, це нас взагалі не напрягало.

Як я писав, коли ми прибули в Нікіті, навігатор «зловив блуд» і мені довелось телефонувати власниці. Власниця, бабушка Елла – грузинка, що мала грецькі корні і переїхала сюда з Грузії 20 років тому. Видно що важко працювала в житті (по рукам людей можна писати книги). Віруюча християнка (без перегибів), дуже активна – вічний двигун, о сьомій ранку поверталась з пляжу! Пристойно розмовляє російською і майже не розмовляє грецькою! Нонсенс!

Вона вийшла до нашого авто на центральну вулицю щоб провести, сіла в машину, побачила дітей, що спали на задньому сидінні і режим «бабушка» увімкнувся на 100%! Далі монолог:

- Ой, дети! Устали, спят! Тихо заноси, острожно! (діти тим часом прокинулись) Они кушали?! Почему не кушали? Я могла дольше подождать! Столько разной еды, почему не покормили? Идем, у меня есть печенье! (до речі, в нас теж є!) Нет, печенье плохая еда, идем я покажу тебе, еще не поздно (00:30 😊 ), возьми детям ПРАВИЛЬНУЮ ЕДУ, которую они едят! Почему так медленно идешь? (Всі в курсі як я хожу, навіть коли нікуди не поспішаю).

Мені стало великих зусиль впевнити її, що я зрозумів куда йти і що я дійсно нагодую власних дітей і щой їй краще повернутись. Я дійсно знайшов купу місць де можна було придбати різної їжі в той час. Піца була чудовим вибором (не впевнений, що «ПРАВИЛЬНОЙ ЕДОЙ», в розумінні бабушки Елли).

- Точно! Смотри мне! Я живу с другой стороны дома, если будут вопросы – обращайтесь в любое время.
Поки я ходив за піцою, бабушка Елла зайшла до дружини, принесла дві ковдри (щоб діти не змерзли, на вулиці +30 С стабільно). Ще раз перепитала чи нічого не потрібно і тільки тоді пішла спати. Забігаючи наперед, слід сказати що вона не була надокучливою в жодному разі – просто людяною. Ми бачили її за весь час лише кілька разів але усі питання з розміщення вона вирішувала швидко і ефективно. В мене була нагода поспілкуватись з нею – дуже цікаве життя, але то тема для окремого посту на «многабукв».

«Дети устали» попрокидались о 7:30 ранку і почали тормошити «на море». Ми затарились якісними продуктами в сусідньому гіпермаркеті (до речі їх там біля 5 (включаючи LIDL), всі в межах 500 м пішої прогулянки). Ретельно поснідали і рушили «на море». Для початку вирішили протестувати місцевий пляж в Нікіті.

Після «голодняка» він нам видався неймовірним: кришталево чиста вода, трошки камінчиків (типу галька) при вході, зграйками плавають різні рибки – кайф! Лише потім ми зрозуміли, що по грецьким міркам пляж на «3»: немає душа (хоча вказівник був), немає роздягалень, досить вузька зона піску, шумно, крупний пісок. Але для старту було саме то – до першої години ніхто з води майже не вилазив.

Про обід і їжу в Греції – напишу в окремій частині або двох, воно того заслуговує. Після обіду грецька сієста, ми вирубились без «задніх ніг». І після відпочинку вибрались близько 16:30 але вже на інший пляж – Ормос Панагіас (сусіднє містечко) за 8 км, 10 хвилин на авто – на карті.

О, тут було крутіше. Пляж довший, шириною до 30 м, захід весь по піску без жодного каміння. Знову ж зграйки рибок. Неподалік безліч мальовничих заток з камінням для фотосетів – дівчата розуміють про що я (співчуваю чоловікам)! З іншої сторони від пляжу дуже гарна набережна для прогулянок з безліччю таверн і просто місць для відпочинку. В якості бонусу постійний запах ефірних масел від хвойних дерев навколо. Місце вартувало поїздки!

Назад повертались вже в темноті, після десятої. Поклавшись на свій досвід не ввімкнув навігатор і дав гак вглиб півострова. За хвилин 15 «штурман» підняв «кіпеш», довелось розвертатись. В результаті «додому» прибули пізно. За день наплавались, напірнались, налазались по скелям і приємно втомились, тож моментально позасинали.

Перший день видався на славу. Сімейство було раде. Хоча я вже навідпочивався і вже ладний був повертатись до роботи, але мусив з тим якось боротись 😊

Далі буде...

PS: За фото подяка дружині

Оливкові канікули 2019. Рушаємо до Греції

Чергове літо, чергова подорож. Цього разу Греція, Халкідіки!

По результатам минулорічної подорожі (звіт можна переглянути тут) була зроблена робота «над помилками»: вдосконалили власне час/вид самої подорожі та збалансували активний відпочинок з «ледачим».

Отже, «поїхали»!

Про транспорт подбали заздалегідь. Wizzair дає дуже смачні ціни на прямий переліт з Києва до Салонік, особливо якщо купляти квитки заздалегідь. Правда, угорський лоукост трохи підпортив погоду, бо тричі змінював час рейсу, через що перший день відпочинку в нас «випав». Але може то й на краще.

В день вильоту ми заздалегідь виїхали власним авто до Києва. В нас ще залишалось 2-3 зайвих години до вильоту і по плану було відвідати «Резиденцію Межигір’я». Але в районі проспекту Палладіна ми попали в затор на годину з «копійками», тож вирішили не ризикувати (забігаючи наперед, скажу що в Межигір’я ми попали коли повертались). Неспіша пообідали (до речі, класнюча кафешка «Борщ» на Окружній) і знайшли альтернативу як провести час.

Поруч з аеропортом «Жуляни» є «Державний музей авіації імені Антонова» - саме там ми провели майже дві години. Музей дуже цікавий: під відкритим небом зібрана величезна колекція літаків, вертольотів, пускових установок та різних пристроїв, що з ними пов’язані. В деякі з апартів дозволяли заходити, в тому числі в кабіни пілота. Також є сегмент, через який видно злітно-посадкову смугу. Там залипали і діти і дорослі, спостерігаючи за зльотами та приземленнями! Музей зачіпив нас настільки, що до аеропорту йшли «швидким» темпом щоб встигнути.

Встигли, здали багаж, пройшли security check і на паспортному контролі діти «видали чудеса». На запитання «Як звати батьків?» (до меншої) та «Яка дата народження батьків?» (до старшої) – прикордонник не отримав відповіді. Чи дядечко був суворий, чи запитання «важкі», незрозуміло :) І вони ж не вперше літають! Думав зараз нас розвернуть і будуть розбиратись, хто ми і куда дітей вивозимо :) Але все пройшло гуд і з побажанням «щасливої дороги» рушили на посадку. Посадка, переліт (менше двох годин), контроль в Греції – все пройшло легко і непомітно.

Для переміщення по Греції вирішили взяти в оренду авто. По-перше, я не планував «тупити» в одному місті на одному пляжі, а побачити якомога більше. По-друге, трансфер з аеропорту і назад складав біль ніж половину вартості оренди авто. А по-третє, наявність авто дала можливість обрати житло далі від моря (ціна майже в два рази ниже). Для оренди авто скористались послугами Bluerentcar, що є партнерами Europcar. До речі рекомендую: дуже кльові ціни (особливо при замовленні заздалегідь) та якісний сервіс. По прильоту вони прислали бус для безкоштовного трасферу. Це круто, бо ціна оренди не містила аеропортового збору, як наприклад в монстрів Herz чи Budget, а це чималенька частка в загальній сумі.

При оформленні оренди запронував розрахуватись готівкою (лайфхак з Tripadvisor!), а залог заблокувати з кредитної карти. Грек, що оформляв документи, почувши слово «готівка», сказав що це круто і зробив безкоштовний апгрейд авто і страховки до максимальної. Весь процес зайняв не більше 15 хвилин.

На годиннику 23:00, речі в багажник, «балакучий багаж» в салон, навігатор “On” і поїхали далі!

В якості локації для подорожі було обрано Халкідіки – чудовий регіон в Греції, що має найбільшу кількість блакитних прапорів. Блакитний прапор – це найвищий сертифікат за якість води, екологію та безпеку, що надається пляжам. Історія регіону Халкідіки або по іншому тризуб Посейдона (контури дійсно схожі на тризуб) дуже цікава і детально описана в безлічі ресурсів. За пункт прибуття обрали Салоніки, який має крихітний аеропорт – зручний в розташуванні але перевантажений туристами. А основна база відпочинку - місто Нікіті. Воно знаходиться в самому центрі півострова. Це прекрасна точка для швидкого переміщення в усіх напрямках, ще й на додаток має досить пристойний міський пляж і інфраструктуру (якщо немає натхнення кудись їздити).

Дороги в Греції досить пристойні, тому до Нікіті (90 км) ми добрались десь за годину. Годинник показував десять по дванадцятій, коли ми зупинились біля першого (і як виявилось єдиного світлофора в місті). «Багаж» спав-сопів на задньому сидінні. Вечірнє життя в містечку било на повну! Ми ще витратили трохи часу поки знайшли помешкання, навігатор блуданув, назви вулиць і номерів в більшості будинків немає. Але врешті решт знайшли.

Ми на місті! Нічна, неймовірно смачна місцева піцца, дітям соки, дорослим локальне пиво під скрекіт цикад – чудове завершення першого дня подорожі!

Далі буде...

PS: Фото у Facebook