Туристичні борги: Говерла, Коломия, Печери Рукомишу

Ще не закінчив писати про попередню подорож, як видалась нагода компенсувати деякі "туристичні борги". Це такі місця, які давно хотіли відвідати, або не хватило часу в попередніх подорожах. тож запишу, поки по свіжій пам'яті.

Печери Рукомишу або скельний монастир. Печерні храм і монастир були облаштовані в XIII ст. ченцями Києво-Печерської Лаври і на сьогодні є діючим об'єктом. Місце також відоме тим, що в 1967 році, при спробі затримання тут вчинив самспалення підпільник УПА Юрій Михайлецький. Скельний монастир і його історія дуже цікаві - вартує уваги!

Коломия та музей писанок. Дуже гарне місто, ми були в більшості проїздом і ніколи не виділяли часу на оглядини. Виявилось дарма. Дуже приємно вразило. Музей писанок - єдиний в світі, тому бути тут і не відвідати, то було б страшною помилкою. Єдине зауваження - візьміть екскурсовода! Ми бачили відвідувачів, що без екскурсовода пробігали музей за 10 хвилин і йшли. А насправді там дуже багато цікавих речей, які самостійно майже неможливо побачити, особливо для дітей. До речі, Ви знали, що прототип кіндер-сюрприза взятий з писанки українського майстра? ;)

Говерла. Перед підйомом ми переночували в Ворохті і після сніданку, зі свіжими силами стартували. О 9:15 були на КПП, зареєструвались, сплатили збір та рушили на "Заросляк". Там були о 9:50 і о 10:00 стартували. На Говерлу йшли легким "зеленим" маршрутом, назад спускались важким "синім", хоча на мою думку краще було б навпаки. Дорога на гору зайняла 3 години 15 хвилин (хоча старшенька видерлась туда за менш ніж три години і "підколювала" нас з вершини знаками і словами, поки ми долали останні метри). Відстань 5.6 км. По дорозі "туда" наїлись смачнющої лісової малини, яку мало хто обриває (вона відрізняється від домашньої).

На вершині бачили дядька Михайла, що продає чай або міняє на літр води (про це колись писав Андрй Попик). Ми набрали 4.5 л смачнющої води на початку маршруту і це було майже якраз для нашої сім'ї та на "благочинність". 0.5 л віділили сім'ї з дітьми, що не розрахували свої сили, та 0.5 л двум хлопчакам, які піднялись на вершину взагалі без нічого і дуже хотіли пити.

Зворотній шлях був важчим, але швидшим - 2 години 30 хвилин і 4.36 км. О 16:15 були на базі "Заросляк". Та о 17:15 на КПП. Фактично 8 годин без поспіху та з невеликим пікнічком на вершині.

Коментарі по маршруту:

1) Потрібно щонайменше 1 л води на особу для підйому, краще брати більше - вода універсальна валюта на горі.

2) Трекінгові палки або лижні палки - чудова річ для процесу підйому/спуску, візьміть за 20 грн в оренду або привезіть з собою.

3) З негативу (щоб не ставити останнім пунком): вирубані ліса - це дуже сумно. Розкидане сміття - також сумно, хоча заради справделивості слід зазначити що його було не багато.

4) Краще мати вітровку та дощовик - на горі погода міняється щохвилини. Також краще "Підберіть погоду" - старайтесь вирушати в гарну погоду, в горах вона мінлива. В нас прогноз показував чудову погоду на декількох сайтах і все одно нас на зворотньому шляху застав дощ, десь на 30 хвилин.

5) Люди на маршруті дуже позитивні - це одразу кидається в очі та дуже приємно. Допомога одне одному, веселі "small talks", підбадьорення словами - це кльово!

Якщо ще не були - йдіть! Не бійтесь, якщо шестирічна дитина подолала маршрут, то й Ви зможету.  Воно того варте! 

PS: Заностальгували за Буковелем, то на вечерю поїхали в "Грибову хату" (відоме місце). Ми там не були з 2015, враження не дуже: забудували і продовжують забудовувати, природи майже не видно, розмір цін перестав відповідати якості, дорога хоч і якісна але надто вузька та з потоком не справляється. Можливо я старію але мені той "мурашник" не дуже сподобався, хоча їжа в "Грибовій хаті" все такаж смачнюща ;)